Актуальні питання соціалізації дошкільників

Умови сьогодення ставлять перед особистістю багато завдань та вимог. Особливо вимогливим є навколишнє соціальне середовище, адже для успішної життєдіяльності потребується різнобічна сумісність із навколишнім. Варто зазначити, що внаслідок змі­ни суспільних орієнтирів та відносин усталена система вартостей і способу життя людей сьогодні об'єктивно потребує певного переоцінювання й усвідомленого переосмислення. Тому для практичних психологів та педагогів одним із завдань є пошук нових підходів до розв'язання проблеми введення дитини у соціальне середовище, тобто до світу людей.

Соціалізація - це складний і багатогранний процес придбання малюком навичок, норм і цінностей. Його участь у соціумі, контролі своїх дій і емоцій. Соціалізація дітей дошкільного віку здійснюється в процесі спілкування і взаємодії з іншими людьми.Так, через комунікацію, дитина вчиться говорити і контактувати. В процесі гри стикатися з навколишнім світом і людьми. Всі це дає дитині імпульс до формування особистих переконань, потреб, духовних цінностей і характеру.

СОЦІАЛІЗАЦІЯ ДОШКІЛЬНИКІВ залежить від 2-х чинників:

- Зовнішнього - це його сім'я, гуртки, секції, сусіди у дворі, друзі батьків.

- Внутрішнього - це його індивідуальні особливості.

Процес соціалізації дітей складається з таких етапів:

1. До року - контакт всередині сім'ї. Крихітка осягає базову інформацію через призму сімейних відносин.

2. Від року і до трьох - взаємодія в колективі з однолітками. Важливо, щоб малюк спілкувався і контактував з дітьми, грав з ними, співпереживав, дружив.

3. З трьох до шести - розвиток власної мови. Він вчиться будувати діалоги і монологи, задавати питання і аналізувати їх відповіді.

Гра - головна форма сприйняття інформації у дітей. Тому через неї і відбувається соціалізація дошкільнят. Для того, щоб цей процес був успішний і результативний, виділяють деякі умови:

• Самостійність. Після отримання нової інформації, малюк повинен осмислити її, перевірити і опанувати.
• Самоорганізація. Це коли малюк сам, без сторонньої допомоги може займатися своїми справами. Залежно від особливостей дитини, самоорганізація більше властива дітям старшого віку. Але не завжди. У старших дошкільників формується вміння сприймати завдання, планувати свою діяльність, самостійно її контролювати і оцінювати.
• Колективна взаємодія. Щоб вирости гармонійною особистістю, мало спілкуватися тільки з дорослими. Крихітці необхідно і спілкування з дітьми. Саме з дітьми, а не з однолітками. Важливо, щоб діти були різного віку. Це дозволить її по-різному грати свою роль і адаптуватися легше в будь-якому соціальному середовищі.

У процесі соціалізації дитини в ранньому віці необхідно моделювати і поєднувати гру з науковими методами та прийомами, обіграючи їх в різних ситуаціях. Для цього використовують різні розвиваючі вправи та ігри, малювання, бесіди, психогімнастика. Це необхідно для формування соціальних якостей, таких як: симпатія, співпереживання, рефлексія і т.д.

Особливості соціалізації дітей:

1. Визначення та освоєння соціального простору і дистанції для коректної поведінки. Для цього потрібно грати з дітьми в різні ігри з метою наочного відображення і емоційного взаємини один з одним.

2. Орієнтація в просторі і в подіях. Спеціально для дітей створюються різні ситуації, щоб вони могли бачити головне, давати свою емоційну оцінку того, що відбувається і висловити до цього своє ставлення.

3. У кожного малюка є особливий дорослий, спілкуванням з яким він дорожить найбільше. Це його наставник і кумир. Зазвичай, така людина має великий вплив на дитину, тому що малюк тягнеться до нього, ділиться сокровенним, цікавиться його думкою.

4. І, звичайно, знайомі нас з дитинства рольові ігри (дочки-матері, наприклад). Завдяки такій формі, можна прожити на короткий період часу соціальну роль дорослого. Що дає можливість розширити рамки, розвивати уяву, модулюючи майбутнє.

Сформувати правильне уявлення про себе, виховати почуття власної гідності, поваги до людей неможливо без участі батьків. Допомогти дитині розкрити свій потенціал, підготуватися до повноцінного життя - це базові завдання батьків і педагогів. Тому так важливо займатися з дитиною, проводити з нею час і вчити всьому, що знаєте. Але все-таки, не варто забувати, що головним прикладом для наслідування завжди будете ви самі.

Соціалізація дітей дошкільного віку, як правило, відбувається в дитячому саду. І навіть якщо у батьків є можливість сидіти з малюком до школи вдома, краще відмовитися від цього, адже чим раніше у дитини з'явиться нове коло спілкування, тим вірогідніше він досягне успіху в житті і у нього буде більше шансів для самореалізації. Не менш важлива і соціалізація дитини в сім'ї, але, слід пам'ятати, що у колі батьків і родичів малюк грає одну і ту ж роль, а в колективі у нього є можливість приміряти на себе нові.

ІГРИ ЩО СПРИЯЮТЬ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ДОШКІЛЬНИКІВ

Гра-вітання «Веселі звірятка».

Мета:створювати психоемоційний комфорт.

Дітям пропонується привітатись, як «веселі котики» — торка­ючись плечима одне одного та говорячи: «Мур-мур-мур», потім, як «веселі песики» — торкаючись ступнями та говорячи: «Гав-гав-гав», як «веселі ведмедики» — торкаючись спинами, тручись одне об од­ного(діти об'єднані упари).

Гра «Подаруй подарунок другові».

Мета:виховувати доброзичливість.

Діти передають одне одному м'ячик і називають подарунки, які вони хотіли б подарувати одне одному.

Гра «Опиши друга».

Мета:виховувати доброзичливість, уважність одне до одного.

Діти об'єднуються у пари, уважно розглядають одне одного, по­тім розвертаються та спинами торкаються одне одного. Психолог за­питує у дітей-партнерів про зовнішній вигляд, колір очей, волосся, одягу. Опис порівнюється з оригіналом і робиться висновок про те, наскільки діти уважні одне до одного.

Психологічний етюд «Відвідування хворого друга».

Мета:виховувати доброзичливість, емпатію.

Одна дитина грає роль «хворого» друга. Решта дітей прийшли його провідати, принесли з собою гостинці, вкривають хворого ков­дрою, наливають теплого чаю, жаліють його, поглядають на нього зі співчуттям, лагідно посміхаються. Психолог наголошує на тому, що коли люди піклуються одне про одного, тоді хворим легше пере­бороти хворобу, знайти в собі сили швидше одужати.

Вивчення прислів'я:

«Вірний друг — то найбільший скарб».

Якщо діти не розуміють значення слів, потрібно їм розповісти про них («вірний» —ніколи не зрадить, прийде на допомогу, «скарб»—багатство, подарунок).

Гра «Поклич лагідно».

Мета:виховувати доброзичливість до інших.

Діти стоять у колі. Одна дитина стоїть у центрі кола. Вона почи­нає кликати іншу дитину, лагідно називаючи її ім'я та кидаючи їй декілька разів м'яч. Потім перша дитина запитує: «Я граласьзто­бою, а з ким хочеш гратись ти?» І так по черзі.

Гра «Зобразіть предмет».

Мета:закріплювати знання та вміння користуватися мімікою та жестами..

Кожна дитина отримує предметну картинку, яку вона повинна без слів, за допомогою міміки та жестів показати решті дітей, а ті, у свою чергу, повинні її відгадати та назвати.

Гра «Склади картинку».

Мета:виховувати доброзичливість.

Діти об'єднуються у пари. Кожна пара повинна скласти картин­ку з частинок (пазлів). Діти повинні працювати злагоджено, ввічли­во звертатись одне до одного.

Гра «Невербальна казка».

Мета:розвивати невербальне спілкування.

Діти не вербально показують казку «Ріпка» («Колобок»), зазда­легідь домовившись про роль кожного.

ПОРАДИ ПСИХОЛОГА

Створюємо соціально-комунікативні центри для дітей, щоб допомогти їм звільнитися від негативних емоцій. Емоції - це основний місток, який повязує внутрішнє життя дитини з навколишнім світом. Малюк, образно кажучи, є суліьним згустком емоцій та почуттів. Неемоційна, емоційно стримана, байдужа дитина - власне виняток із правил.

Як істота емоційна, дитина виявляє свої почуття в різних життєвих ситуаціяї. Відтак, переживає як позитивні емоції - радість, здивування, зацікавлення, так і негативні - гнів, страх, провину, сором. Усі емоції, які переживає дитина, обов`язково повинні мати вихід, інакше вони змінюють свій напрям - із зовнішніх реакцій перетворюються на внутрішні переживання. Неможливо заборонити дитині відчувати негативні емоції, однак можна й слід коригувати форму їх виявлення, спрямувати потік бурхливої енергії у безпечне русло. Тож важливо створити сприятливі умови для нормального емоційного розвитку дитини.

З огляду на це доцільно обладнати соціально-комунікативні центри, осередки емоційного розвантаження, усамітнення та відпочинку, які допомагають дітям звільнитися від негативних емоцій, вийти із стану перенапруги, трансформувати напокичену агресію у готовість до спілкування, взаємну уважність, заспокоїтися.

Зняти емоційну напругу допомагають "КИЛИМКИ ВІД ЗЛОСТІ" (невеличкі килимки із жорсткою поверхнею). Дитині пропопонують стати на чарівний килимок і струсити там злість зі своїх ніжок (зняти взуття й витирати ніжки доти, доки не захочеться посміхнутися).

Для дітей молодшого дошкільного віку в куточку емоційного розвантаження є "СКЛЯНОЧКА ДЛЯ СЛІЗ", яка допомагає нормалізувати емоційний стан дитини. Звертаючись до дитини яка плаче пропонують зібрати слізки до спеціальної скляночки.

Якщо дитина виявляє агресію, їй пропонують відійти в куточок і прокричати всі свої образливі слова у чарівну "ТОРБИНКУ ДЛЯ ПОГАНИХ СЛІВ". Після цього торбинку міцно зав`язують і ховають.

Для дитячих таємниць є УЛЮБЛЕНИЙ КАЗКОВИЙ ПЕРСОНАЖ, наприклад Зайчик, або лялька Маша, що допоможе зняти емоційну напругу та позбутися поганого настрою. Діти розповідають їм на вушко свої маленькі таємниці.

Вивільнити негативну енергію допомагають ГУМОВІ РУКАВИЧКИ З НАДУВНОЮ ГРУШЕЮ. Познайомившись з надувною грушею і доклавши до цього фізичних зуcиль, діти потім менше ображають одне одного. Дітям треба пояснити, що битися можна тільки з гумовою грушею.

Для розвитку емоційної сфери дітям потрібно запропонувати "ЛЮСТЕРКО ЕМОЦІЙ", діти демонструють люстерку свої емоції тим самим виражають свій емоційний стан у даний період часу.

"КРІСЛО ДОБРИХ СПОГАДІВ" на якому діти можуть сидіти і розмірковувати, заплющbвши очі згадувати гарні події у своєму житті.

Куточок можна обладнати МАТЕРІАЛАМИ ДЛЯ АРТ-ТЕРАПІЇ, пластилін, пісок, пластична глина, природний матеріал, олівці, фломастери, паперові аркуші, розмальовки.

Також будуть цікавими для дітей ІНФОРМАЦІЙНІ СТЕНДИ, ширми та альбоми у малюнках та фото на різні теми (Права дитини, Наш садок, Наші успіхи, Правила поведінки, Наші свята та розваги в садочку).

Доціально розмістити у куточку книжки. Соціалізації дошкільника сприяють художні твори, а саме: В. Сухомлинського, К.Ушинського, Л. Толстого, В. Осеєвої, К. Перелісної, М. Підгірянки, С.Маршака та ін.; українські народні казки: «Язиката Хвеська», «Котик і Півник», «Колосок», «Коза дереза», «Лисичка та Журавель», «Ріпка», «Сірко», «Їжачок та Заєць» та ін.

Поради батькам щодо соціальної поведінки дітей

• Якомога частіше спостерігайте за поведінкою дитини під час спілкування з іншими дітьми, спільних ігор.

• Розмовляйте з дитиною про її перебування в дитячому садку, на подвір'ї (із ким гралась? хто є твоїм другом? чому? про що роз мовляє з іншими дітьми?). Будьте уважним співрозмовником, разом із дитиною з'ясуйте причини та правильність її поведін­ки щодо інших дітей.

• Проводьте бесіди з дитиною про її однолітків із групи, сусідських дітей. Спонукайте, щоб дитина сказала щось позитивне про них, про риси характеру, таланти, вміння, а не про зовнішність.

• Разом із дитиною намалюйте її друзів, виготовте подарунки для них до дня народження, інших свят.

• Привчайте дитину бути відповідальною перед іншими, дотри­муватись правил поведінки, завжди замислюватись над своїми вчинками та вчинками інших дітей, дорослих, знаходити пра­вильне розв'язання складної ситуації.

• Пограйтесь у гру «Добре — погано» (дорослий запитує — дити­на відповідає, пояснює свою відповідь), у рольові ігри: «Сім'я», «Дитячий садок», доручайте дитині різні доручення, стимулюй­те їх самостійність.

• Підтримуйте та підбадьорюйте дитину, радійте за неї, хваліть за хорошу поведінку. Станьте прикладом для наслідування, де­монструйте бажану поведінку, пояснюйте свої вчинки.