Трудові відносини та соціальний захист

Державна підтримка соціального сектору в Україні є фундаментом щодо розв'язання проблем соціального характеру, таких як зростання рівня матеріального забезпечення та соціальних гарантій педагогічних працівників, поліпшення їхньої соціальної захищеності, підвищення престижу вчительської професії надасть змогу не тільки узгодити деякі питання кадрового забезпечення освітніх закладів, а й передусім забезпечить всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, що є основною метою освіти в Україні. Адже забезпечення основи інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства є підґрунтям майбутнього покоління держави.

Проте, далеко не кожний педагогічний працівник дошкільного навчального закладу обізнаний у своїх соціальних правах та гарантіях, які на даний час він має. Тож варто розглянути державні гарантії соціального забезпечення педагогічних працівників дошкільних навчальних закладів, які діють на даний момент, з метою задоволення не тільки трудових інтересів, а й економічної, соціальної, культурної сфер.

Питання забезпечення педагогічних кадрів у сфері освіти соціальними гарантіями урегульовано такими нормативно-правовими актами:

· Закон України "Про освіту" від 05.09.2017;

· Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 (зі змінами);

· Закон України "Про відпустки" від 15.11.1996 (зі змінами);

· Закон України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" від 21.11.1992 (зі змінами);

· Закон України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям" від 01.06.2000 (зі змінами).

Права педагогічних працівників дошкільних навчальних закладів та їх державні гарантії

Права та обов'язки педагогічних працівників у системі освіти регулюються законодавством України про працю, Законом України "Про освіту" та іншими нормативно-правовими актами.

У ст. 54 Закону України "Про освіту" визначено такі права педагогічних кадрів:

Педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники мають право на:

· академічну свободу, включаючи свободу викладання, свободу від втручання в педагогічну, науково-педагогічну та наукову діяльність, вільний вибір форм, методів і засобів навчання, що відповідають освітній програмі;

· педагогічну ініціативу;

· розроблення та впровадження авторських навчальних програм, проектів, освітніх методик і технологій, методів і засобів, насамперед методик компетентнісного навчання;

· користування бібліотекою, навчальною, науковою, виробничою, культурною, спортивною, побутовою, оздоровчою інфраструктурою закладу освіти та послугами його структурних підрозділів у порядку, встановленому закладом освіти відповідно до спеціальних законів;

· підвищення кваліфікації, перепідготовку;

· вільний вибір освітніх програм, форм навчання, закладів освіти, установ і організацій, інших суб’єктів освітньої діяльності, що здійснюють підвищення кваліфікації та перепідготовку педагогічних працівників;

· доступ до інформаційних ресурсів і комунікацій, що використовуються в освітньому процесі та науковій діяльності;

· відзначення успіхів у своїй професійній діяльності;

· справедливе та об’єктивне оцінювання своєї професійної діяльності;

· захист професійної честі та гідності;

· індивідуальну освітню (наукову, творчу, мистецьку та іншу) діяльність за межами закладу освіти;

· творчу відпустку строком до одного року не більше одного разу на 10 років із зарахуванням до стажу роботи;

· забезпечення житлом у першочерговому порядку, пільгові кредити для індивідуального і кооперативного будівництва;

· забезпечення службовим житлом з усіма комунальними зручностями у порядку, передбаченому законодавством;

· безпечні і нешкідливі умови праці;

· подовжену оплачувану відпустку;

· участь у громадському самоврядуванні закладу освіти;

· участь у роботі колегіальних органів управління закладу освіти.

Водночас частиною першою ст. 57ЗУ "Про освіту" урегульовано головні питання державного забезпечення педагогічних та науково-педагогічних працівників:

Держава забезпечує педагогічним і науково-педагогічним працівникам:

· належні умови праці та медичне обслуговування;

· оплату підвищення кваліфікації;

· правовий, соціальний, професійний захист;

· диференціацію посадових окладів (ставок заробітної плати) відповідно до кваліфікаційних категорій, встановлення підвищених посадових окладів (ставок заробітної плати) за педагогічні звання, надбавок за почесні звання, доплат за наукові ступені та вчені звання;

· виплату педагогічним працівникам щорічної грошової винагороди в розмірі до одного посадового окладу (ставки заробітної плати) за сумлінну працю, зразкове виконання покладених на них обов’язків;

· виплату педагогічним і науково-педагогічним працівникам допомоги на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) при наданні щорічної відпустки;

· надання пільгових довгострокових кредитів на будівництво (реконструкцію) чи придбання житла або надання службового житла у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України;

· пенсію за вислугу років;

· інші гарантії, визначені законом України.

Трудові права педагогічних кадрів

Педагогічним працівником повинна бути особа з високими моральними якостями, яка має відповідну педагогічну освіту, належний рівень професійної підготовки, здійснює педагогічну діяльність, забезпечує результативність та якість своєї роботи, фізичний та психічний стан здоров'я якої дозволяє виконувати професійні обов'язки в навчальних закладах системи освіти.

Крім того, трудові відносини педагогічних працівників регламентовано Кодексом законів про працю України. Відповідно до ст. 50 КЗпП нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Пунктом 3 ст. 30 ЗУ "Про дошкільну освіту" встановлено, що педагогічне навантаження педагогічного працівника дошкільного навчального закладу незалежно від підпорядкування, типу і форми власності відповідно становить:

· вихователя групи компенсуючого типу - 25 годин;

· соціального педагога - 40 годин;

· практичного психолога - 40 годин;

· практичного психолога дошкільного навчального закладу (ясел-садка) компенсуючого типу - 20 годин;

· музичного керівника - 24 години;

· інструктора з фізкультури- 30 годин;

· вчителя-дефектолога, вчителя-логопеда - 20 годин;

· вихователя-методиста - 36 годин

на тиждень, що відповідає тарифній ставці.

Розміри тарифних ставок інших педагогічних працівників дошкільного навчального закладу встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Оплата праці педагогічних працівників, спеціалістів, обслуговуючого персоналу та інших працівників дошкільних навчальних закладів здійснюється згідно з Кодексом законів про працю України та іншими нормативно-правовими актами.

Слід також звернути увагу, що педагогічне навантаження педагогічного працівника дошкільного навчального закладу незалежно від підпорядкування, типу і форми власності обсягом менше тарифної ставки, передбаченої частиною першою цієї статті, встановлюється лише за його письмовою згодою у порядку, передбаченому законодавством України.

Разом з цим за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. На прохання вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, в тому числі таку, що знаходиться під її опікуванням, або здійснює догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний встановлювати їй неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Оплата праці в цих випадках проводиться пропорційно відпрацьованому часу (ст. 56 КЗпП).

При цьому, педагогічний працівник, як будь-який інший працівник, має право на перерву для відпочинку і харчування тривалістю не більше ніж дві години. Перерва не включається в робочий час та повинна надаватись, як правило, через чотири години після початку роботи, що встановлюється правилами внутрішнього трудового розпорядку (ст. 66 КЗпП).

Слід зауважити, що працівники використовують час перерви на свій розсуд та можуть відлучатися з місця роботи. На тих роботах, де через умови виробництва перерву встановити не можна, працівникові повинна бути надана можливість приймання їжі протягом робочого часу.

Статтею 67 КЗпП визначено, що працівник відповідної установи має право на вихідні дні, які при п'ятиденному робочому тижні надаються в кількості двох днів на тиждень, а при шестиденному робочому тижні - один вихідний день. Загальним вихідним днем є неділя. Другий вихідний день при п'ятиденному робочому тижні, якщо він не визначений законодавством, визначається графіком роботи підприємства, установи, організації, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації, і, як правило, має надаватися підряд із загальним вихідним днем. У випадку коли святковий або неробочий день збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого.

Гарантії щодо тривалості роботи напередодні святкових, неробочих і вихідних днів передбачено статтею 53 КЗпП, де напередодні святкових і неробочих днів тривалість роботи працівників, скорочується на одну годину як при п'ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні. Напередодні вихідних днів тривалість роботи при шестиденному робочому тижні не може перевищувати 5 годин.

Кiлькiсть переглядiв: 820